<strong>пилявский район хмельницкая область</strong>

Сільські ради та населені пункти

Весна 1648 года

Переговоры с послами коронного гетмана Миколая Потоцкого

Весной 1648 года, перед вспышкой восстания под руководством Богдана Хмельницкого против местной шляхты и королевских представителей, казаки вели переговоры с послами коронного гетмана Миколая Потоцкого, выдвигая требования вывести правительственные войска, увеличить количество зарегистрированных казаков, приравнять их в правах к шляхте, позволить Запорожскому Войску свободно заключать договоры с заграничными правителями и начать войну против Османской империи. Официальные представители Речи Посполитой отвергли неприемлемые требования, отправили армию подавить восставшее казачество на Сечи. Недооценив мощь повстанцев, шляхетское войско потерпело первое разгромное поражение в битве под Жовтими Водами.

Битва у Жовтых Вод на Днепре

Поражение войска Стефана Потоцкого

Получив известие о поражении войска Стефана Потоцкого (и его смерти через несколько дней от гангрены) в битве под Жовтими Водами, основные силы Речи Посполитой под командованием гетмана великого коронного Миколая Потоцкого, полкового гетмана Мартина Калиновского отступили из-под Чигирин в Корсунь. Туда двинулась восставшая армия — пехота Богдана Хмельницкого с крымским конным войском Тугай-Бея: цель — предотвратить слияние отступающих правительственных войск с силами Яремы Вишневецкого.

Действия казачьей армии на пути

Форсирование реки Тясмин

На всем протяжении продвижения казацко-крымской армии к ней присоединялись украинские крестьяне, мещане. 13 (23) мая она форсировала реку Тясмин. Хмельницкий также послал отряды, которые уничтожили лодки и паромы на переправах через Днепр, чтобы не допустить объединения Миколая Потоцкого и Яремы Вишневецкого.

Подготовка к битве в Корсуне

Описание сил Миколая Потоцкого

Войско Речи Посполитой 12 (22) мая заняло позицию на запад от Корсуна, под фильварками на левом берегу Роси. Узнав о приближении армии Б.Хмельницкого, Миколай Потоцкий оставил Корсунь добычей для солдат, одновременно приказав копать окопы с трех сторон лагеря. С четвертой стороны его защищал старый вал, который разве что немного поправили. Войско Миколая Потоцкого состояло из 15 000 пехоты, 5 000-6 000 конницы и до 50 орудий.

История села Пилявцы

Существование села Пилявцы

Село существовало довольно давно, первоначальное название — Пилявцы. В налоговых списках Пилявцы упоминались в 1530 году, а в 1566 году имели 11 плугов и несколько мельниц. В первой половине XVII века в 5 км от Пилявцов находились остатки села Старі Галичинці (Stare Galichyńce), которое было разрушено татарами.

Статус города в разное время

Принадлежность князей и землевладельцев

В первой половине XVIII века Пилявцы стали поместьем князей Любомирских, затем принадлежали Чарторийским, после чего перешли к Яну Чарнецкому, каштеляну брацлавскому. В 1778 году в городе насчитывалось 262 дома. После Второго раздела Польши — городок Литинского повета Подольской губернии.

Современное состояние города

Указание на состояние в XIX веке

В XIX веке Пилявцы были в собственности Чарнецких и Межвинских. В 1887 году здесь было 306 домов, 2200 жителей, две церкви — святого Юрия-Георгия и Успения, иудейский дом молитвы, мельница, 28 ремесленников. Город был центром волости, имел отделение сельского банка, который предоставлял займы крестьянам. В 1898 году начала действовать церковно-приходская школа.

Технический прогресс и переселение

Миграция в разные регионы

В течение 1910—1912 годов из Пилявской волости переселилось в Иркутскую губернию 33 семьи, в Томскую — 2, на Дальний Восток — 49 семей.

После формирования Советского Союза

Ситуация в СССР

Количество населения и административное деление в СССР.

Закрытие церквей и учреждение новых

В 1930-х годах в Пиляве были закрыты церкви и молитвенные дома. В 1935 году открылись детские ясли, амбулатория, а в следующем году — родильный дом.

Немецкая оккупация

11 июля 1941 года Пилява была захвачена немецкими войсками. 19 августа 1941 года в карьере недалеко от с. Олексеевки было расстреляно 180 евреев.

Освобождение города

В ночь с 7 на 8 марта 1944 года части 1-й гвардейской армии под командованием генерал-полковника А. А. Гречко заняли Пиляву.

Объединение хозяйств

В июне 1950 года пилявский колхоз объединился с артелями сел Олександривны и Вишневого в хозяйство им. Жданова, а в октябре к нему присоединился колхоз Звезда социализма с. Пилявы. В 1960 году произошло объединение артелей им. Жданова (с. Пилява), им. Червоной Армии (с. Олексиевка) и им. Богдана Хмельницкого (села Пилявка и Карповцы) в одно хозяйство, которое стало называться Дружба. Только в 1965 году колхоз перешел на денежную оплату труда.

Битва времен Хмельниччины

Корсунская битва

Корсунская битва (25–26 мая 1648 года) — одна из ярких побед казацко-татарского войска в ходе восстания 1648–1657 годов. Около 15 000 украинской казацко-крестьянской пехоты под командованием гетмана Богдана Хмельницкого вместе с 3 000 крымско-татарской конницей под командованием Тугай-Бея разгромили под городом Корсунем Киевского воеводства Речи Посполитой польскую армию под командованием гетманов Николая Потоцкого и Мартина Калиновского, оба из которых попали в плен к казацко-татарскому войску. Войско Речи Посполитой попало в тщательно подготовленную ловушку и за четыре часа было полностью разбито Запорожскими Казаками и Крымскими Татарами. Большинство польских солдат погибли в бою, а остальные вместе с командирами польского войска попали в плен к казацко-татарскому войску. Из всей 20 000–21 000 польской армии смогли спастись и остаться живыми лишь 1 500 польских солдат. После Корсунской битвы против Запорожских Казаков и Крымских Татар Речь Посполита была, если не полностью разгромлена, то значительно ослаблена. Национально-освободительное движение охватило всю Украину. Поляки предложили гетману Богдану Хмельницкому переговоры, но они не привели к успеху, так как каждая сторона придерживалась своих позиций. Успешное восстание Хмельницкого продолжалось и далее.

Участники битвы

Участвовавшие стороны

• Войско Запорожское
• Кримское ханство
• Речь Посполита

Значимые личности

• Богдан Хмельницкий
• Михаил Кричевский
• Иван Богун
• Максим Кривонис
• Данило Нечай
• Мартин Пушкар
• Матвей Гладкий
• Михаил Громика
• Тугай-Бей
• Николай Потоцкий
• Мартин Калиновский

Численность войск

• 15,000 (козацкая пехота)
• 3,000 (татарская конница)
• 15,000 (польская пехота)
• 5,000–6,000 (польская конница)

Потери

• Убито: 5,000–10,853
• Взято в плен: 7,000–8,647

Битва при Хорсуне

Долаючи перешкоди та яруги під постійним обстрілом козаків і кримських татар, сили Речі Посполитої наблизились до пагорбів, між якими проходила широка (близько 3,5 км) і глибока балка. Затиснуте ліворуч болотом, а праворуч кручами, шляхетське військо наткнулося на перекоп та завали на шляху і змушене було зупинитися. Схил балки був таким урвистим, що, під час спроб обійти перешкоду, вози переверталися. Табір утратив порядок. Розгорнути до бою артилерію не вдавалося, бо вози застрягли в багні. Тіснота не дозволила стати до бою кавалерійським хоругвам тилової частини.

У цю мить, козаки Кривоноса, які засіли в заздалегідь викопаних шанцях, вдарили спереду і з флангів. Раптовий вогонь гармат і самопалів спричинив паніку у ворожому війську. З тилу противника атакували козаки самого Хмельницького і воїни Тугай-бея. За чотири години армія Речі Посполитої була розгромлена.

Битва завершилась близько другої-третьої години дня. Переважна більшість солдат противника загинула. До полону потрапили 80 великих вельмож, разом із гетьманами Потоцьким і Калиновським, 127 офіцерів, 7,000–8,647 польських жовнірів. Козаки захопили обоз, 41 гармату, багато вогнепальної і холодної зброї, військові припаси. Татарська кіннота переслідувала втікачів понад 30 км. З усього війська від полону й загибелі врятувалося тільки 1,5 тисячі чоловік.

Незабаром Б. Хмельницький з усім військом, рухаючись понад Россю, підійшов до Білої Церкви. Відсвяткувавши перемогу і укріпивши місто, він відпустив полки на відпочинок, а сам переїхав до Чигирина.

Bitva pid Pilyavcyami 11 13 21 23 veresnya 1648 roku peremozhna bitva ukrayinskoyi kozackoyi armiyi na choli z getmanom Bogdanom Hmelnickim proti vijsk Rechi Pospolitoyi pid Pilyavcyami teper selo Pilyava Starosinyavskogo rajonu Hmelnickoyi oblasti Bitva pid PilyavcyamiHmelnichchinaBitva pid Pilyavcyami M V DobryanskijBitva pid Pilyavcyami M V DobryanskijKoordinati 49 35 56 pn sh 27 27 36 sh d 49 59900000002777176 pn sh 27 46000000002777952 sh d 49 59900000002777176 27 46000000002777952Data 21 23 veresnya 1648 rokuMisce Pilyavci teper Pilyava Hmelnicka oblast UkrayinaRezultat peremoga kozacko tatarskogo vijskaStoroniGetmanshina Krimske hanstvo Rich PospolitaKomanduvachiBogdan HmelnickijMaksim KrivonisIvan Chornota Karpo Pivtorakozhuha Dominik Zaslavskij Mikola Ostrorog Oleksandr KonecpolskijVijskovi sili50 60 tisyach kozaki 30 40 tisyach selyani 4 tisyachi tatarska kinnota 32 tisyachi shlyahti i zhovniriv 8 tisyach nimciv 40 50 tisyach ozbroyenih slug i chelyadi 92 garmatiVtratiNe bilshe 3 tisyach 40 000 vbitih 92 garmati i ves oboz dzherelo Zmist 1 Peredumovi 2 Hid bitvi 3 Primitki 4 Dzherela ta literatura 5 PosilannyaPeredumovi RedaguvatiNevdovzi pislya bliskuchih peremog ukrayinskoyi armiyi u bitvi pid Zhovtimi Vodami 29 kvitnya 16 travnya 1648 roku i Korsunskij bitvi 25 26 travnya 1648 roku nacionalno vizvolnij ruh ohopiv usyu Ukrayinu vnaslidok chogo vlitku 1648 roku Kiyivske Braclavske Chernigivske i chastina Podilskogo voyevodstva bula zvilnena z pid vladi Rechi Pospolitoyi Znachno aktivizuvalisya diyi povstanciv u Galichini i na Volini Na pochatku travnya 1648 roku porushuyuchi umovi peremir ya vid 2 chervnya 1648 r u Pravoberezhnu Ukrayinu uvijshli vijska voyevodi ruskogo knyazya Yaremi Vishneveckogo do yakogo priyednalisya pidrozdili Yanusha Tishkevicha komandira korolivskoyi gvardiyi 1 Samuelya Osinskogo Zaslavskogo ta inshih U boyah pid Mahnivkoyu 16 18 lipnya 1648 ta Starokostyantinovom 25 27 lipnya 1648 kozacki polki na choli z Maksimom Krivonosom zi zminnim uspihom zmagalisya z richpospolitskimi vijskami Protyagom serpnya 1648 r uryad Rechi Pospolitoyi dlya pridushennya povstannya v Ukrayini sformuvav armiyu v rajoni Glinyan poblizu Lvova ta navkolo zamku Chovganskij Kamin teper Teofipol Hmelnickoyi oblasti Ce vijsko malo 100 garmat i nalichuvalo 32 tis shlyahetskogo opolchennya 8 tis nimeckih najmanciv i 40 50 tis shlyahetskih slug ta oboznoyi chelyadi Rich Pospolita perezhivala period mizhkoroliv ya a vidsutnist tverdoyi vladi viyavilas u nespromozhnosti panivnih kil stvoriti yedine komanduvannya karalnimi vijskami Dlya kerivnictva vijskom bulo obrano troh polkovodciv regimentariv knyazya Dominika Zaslavskogo koronnogo pidchashogo Mikolaya Ostroroga i zovsim yunogo koronnogo horunzhogo Aleksandra Konecpolskogo Prote zhoden iz nih ne buv dosvidchenim polkovodcem Knyaz Dominik buv vidomij svoyim bagatstvom i zmanizhenistyu Mikolaj Ostrorog pishavsya vchenistyu Hmelnickij glumlivo imenuvav cih voyenachalnikiv perina latina i ditina 2 Regimentari ne buli odnostajni u svoyih rishennyah i ne mali avtoritetu sered vijska yakomu brakuvalo yednosti i disciplini Na pochatku veresnya koronne vijsko vistupilo z misc svogo bazuvannya na Volin Nazustrich jomu z rajonu Maslovogo Stavu teper selo Maslivka Kiyivskoyi oblasti cherez Bilu Cerkvu Pavoloch Pogrebishe Hmilnik na Starokostyantiniv rushila ukrayinska armiya blizko 30 tis cholovik i zagin budzhackih tatar bl 600 osib Hid bitvi RedaguvatiPid Pilyavcyami na pravomu berezi richki Ikva za inshimi danimi Pilyava kozacke vijsko zbuduvalo dobre ukriplenij tabir Okremo na livomu flanzi golovnih sil ukrayinskoyi armiyi roztashuvalas kinnota Maksima Krivonosa Kozacka pihota zajnyala greblyu yaka spoluchala obidva beregi richki i zbuduvala na nij shanci 9 19 veresnya 1648 r pidijshlo korolivske vijsko i stalo taborom na protilezhnomu berezi richki Virishalna bitva rozpochalas 11 21 veresnya 1648 r zapeklimi boyami za greblyu cherez Ikvu Korogvi Rechi Pospolitoyi pid komanduvannyam Yanusha Tishkevicha Jordana Samuelya Osinskogo Aksaka 3 rozpochali shturm ukrayinskogo taboru i zumili vidkinuti kozacki zastavi yaki oboronyali greblyu Koronni pidrozdili vidrazu zh cherez neyi pochali perehoditi na pravij bereg i utvorili placdarm dlya podalshogo nastupu Protyagom drugogo dnya kozacka pihota vidbila svoyi poziciyi na grebli U nich na 13 23 veresnya 1648 u kozackij tabir pribuv na dopomogu 4 tisyachnij zagin budzhackih tatar ocholyuvanij Ajtimir murzoyu ta Adlayet murzoyu na dumku deyakih doslidnikiv tatari pribuli lishe 15 25 veresnya 1648 a guchni viguki i mushketna strilyanina u kozackomu tabori nachebto na chest pribulih soyuznikiv mali za zadumom B Hmelnickogo vvesti v omanu komanduvannya Rechi Pospolitoyi Vranci 13 23 veresnya 1648 kozacka armiya livim flangom komanduvav Krivonis centrom Ivan Chornota pravim Karpo Pivtorakozhuh vishikuvalas u bojovi ladi na poli boyu Pershimi zavdala udaru richpospolitska kinnota Vitrimavshi potuzhnij natisk vorozhih korogv pihota hmelnichchan za pidtrimki artileriyi rozpochala kontrnastup Kozacki polki shvidko povnistyu ovolodili grebleyu perejshli na livij bereg i pochali shikuvatis u bojovi poryadki Ne vitrimavshi natisku i piddavshis zrostayuchij panici vijska Rechi Pospolitoyi pochali bezladno vidstupati Abi uniknuti povnogo rozgromu komanduvannya koronnih vijsk vidklikalo z polya boyu vsi pidrozdili i rozporyadilos pidgotuvatis do vidhodu taborom Pid vechir u pogoni za vorogom pihota na choli z samim getmanom B Hmelnickim dijshla azh do pershih ryadiv taboru Rechi Pospolitoyi V nich na 14 24 veresnya 1648 komanduvannya Rechi Pospolitoyi rozpochalo vidstup yakij nezabarom peretvorivsya u panichnu vtechu nbsp Misce bitvi pid PilyavcyamiPrimitki Redaguvati Virskij D Anonimnij Katafalk ricerskij S 181 Chuguyenko M V Moya Ukrayina Ilyustrovana enciklopediya dlya ditej Harkiv Vesta Vidavnictvo Ranok 2006 128 s il Virskij D Anonimnij Katafalk ricerskij S 179 Dzherela ta literatura RedaguvatiVirskij D Anonimnij Katafalk ricerskij 1650 r pro pochatok Kozackoyi revolyuciyi kampaniya 1648 r Ukrayinskij istorichnij zhurnal 6 507 listopad gruden 2012 S 169 184 ISSN 0130 5247 Micik Yu A Pilyavecka bitva 1648 Arhivovano 4 listopada 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 205 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Sikora R Z istoriyi polskih krilatih gusariv Kiyiv Duh i litera 2012 96 s ISBN 978 966 378 260 7 Strokov A A Pilyavcy Istoriya voennogo iskusstva Moskva Voennoe izdatelstvo MO SSSR 1955 T 1 S 417 418 ros Posilannya RedaguvatiVasilevskij M Pilyavecka bitva 1648 roku Kanni Bogdana Hmelnickogo Arhivovano 21 grudnya 2019 u Wayback Machine Den 2003 25 zhovtnya 192 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Bitva pid Pilyavcyami amp oldid 40475136

Визвольна війна у творчості письменників рідного краю.

ознайомити учнів з творчістю письменників Старосинявщини; домогтися розуміння учнями глибинної спадщини митців рідного краю; плекання почуття поваги, гордості до героїчного минулого України.

Урок проводиться у приміщенні Старосинявського музею-діарами «Пилявецька битва».

Хто не знає свого минулого,

Той не вартий свого майбутнього.

Було колись в Україні

Було колись – запорожці

Через віки до нас долинає шелест козацьких знамен, брязкіт зброї, стогін української землі від копит ординців, як блискавка, як межа поміж життям і смертю.

Нині ми повертаємось до своєї історії, культури, спрагло припадаємо до замулених криниць нашої духовності. Тому такі актуальні сьогодні слова Максима Рильського: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього».

Джерелом пізнання минувшини є усна народна творчість, писемні й археологічні пам’ятки, літописи,хронічки, наукові праці істориків.

Учитель. До таких джерел належить і художня література. Саме сьогодні я пропоную здійснити цікаву мандрівку у роки Визвольної війни 1648-1654 рр А краще збагнути й уявити події сивої давнини, зокрема нашого краю,музей-діарама, яка розповідає про місце і хід Пилявецької битви.

Напередодні ми об’єдналися в групи: історики , краєзнавці, літератори, лексикографи, дослідники. Кожен отримав завдання – дослідження. То ж розпочинають естафету дослідження історики, які розкажуть нам про хід Пилявецької битви.

Учень – історик.Однією із таких переломних моментів Визвольної війни стала Пилявецька битва. Після перемог під Жовтими Водами і Корсунем Хмельницький повів своє військо назустріч полякам з Масового Ставу через Паволоч, Хмільник і зупинився під Пилявцями над Річкою Іквою у вигідному для битви місці, де збудував укріплений табір. Окремий табір збудувало військо Кривоноса. Загалом козацьке військо перевищувало 100 тисяч, татар було 600 тисяч. 6 вересня поляки підійшлидо Старокостянтинова. Козаки мужньо боронили укріплення, натомість вночі за наказом гетьмана несподівано залишили місто, заманюючи польське військо до Пилявців. 9 вересня польські полки зупинилися за милю від козацького табора, й 11вересня почалися бої за греблю й шанці над Іквою. Вирішальна битва відбулася 13вересня, коли до Б.Хмельницького долучилася 4-тисячна білгородська орда.Вранці 13 вересня українські полки пішли в наступ на центр шляхетського війська. Польська кіннота без команди розпочала безладний бій і була розпорошена. Козаки розгромили Мазовецький і Сандомирський полки, татари- розрізнені групи польської кавалерії. Рештки польської армії «пилявчики» зупинилися аж у Львові.

Прошу лексикографів з’ясувати лексичне значення слів «шанці», «герці». (слово надається лексикографам)

Доба Хмельниччини мала помітний вплив на появу героїко-історичних літературних творів. Однак до історичного минулого нашого народу звертається не так уже й багато сучасних письменників. А Пилявецька битва козацько-селянського війська під проводом Б.Хмельницького з польською шляхтою 1648-1654рр взагалі висвітлена дуже мало в художній літературі. Тому зараз ми передаємо естафету – дослідження літературознавцям, які познайомлять нас з творами сучасників, талановитих поетів, які змалювали історичну віху своєї землі.Проходитиме дослідження у формі гри «Мікрофон».

Усім нам відоме ім’я Сергія Цушка – письменника Старосинявщини, подвижника літературного об’єднання «Радосинь», Члена Спілки письменників України. Поезія Цушка щира, містка, одухотворена. Вірші наповнені гарячою любов’ю до рідної землі, рідного народу. Помисли його закорінені в глибини нашої історії і виболені щасливим майбуттям незалежної України. Автор збірок «Слово», «Внутрішні монологи». Подіям Визвольної війни присвятив поезію «Плач Богдана Хмельницького над І.Ганжею».

А давайте на хвильку уявимо себе майстрами слова. Перенесімось уявно у ті далекі часи, уявімо звитяжні подвиги козаків і спробуймо передати свою уяву поетичними рядками.

Поетеса Любов Сердунич звертається до теми Визвольної війни не для того, аби лише заповнити, хоч частково, цю прогалину, а за покликом душі людини, яка з дитинства заслуховувалась легендами і переказами про славну битву під Пилявцями, поблизу якої народилась і зросла. Людина, яка з раннього дитинства закохана у рідний край, його цікаве історичне минуле. Поетичною творчістю займається зі шкільних років. Немеркнучій сторінці в історії українського народу присвятила немало своїх творів різних жанрів. Славна Пилява, де була здобута перемога козацького війська у вересні 1648-1654 року, розташована поблизу рідних Теліженець – усього за 5км. Ще у шкільні роки дідусеві розповіді про Пилявецьку битву вилила у вірші «Битва під Пилявцями», який увійшов дозбірки «Джерелинка». Твір досить добре змальовує і самі факти, і настрій та героїку козацько-селянського війська. Автор наводить описи окремих епізодів битви:

І ще сонце не вставало,

А вже сіклись вранці.

Захопила польська шляхта

Написаний за мотивами народних пісень, вірш повністю охоплює хід битви, дії основних її постатей – Б. Хмельницького, М. Кривоноса, І. Ганжі. І у підсумку:

Та лишився на вік Ганжа

В землі Пиляветській.

Хвилюючим і цікавим є вірш про Івана Ганжу, написаний жителькою села Олексіївки.

Ой Іване, Іваноочку,

Рідний наш братоньку,

Визволяв ти Україну

Лежиш ти в сирій могилі,

Це ж на нашій Україні

Ти, Іване, вбитий.

І щодня твою могилу

А на чистім мирнім полі

Достигає в полі колос,

Це за нашу Україну

Тебе, Йване, вбито.

Вбито тебе у Пиляві,

Де бої великі були.

І твої далекі рідні

Тебе не забули.

Прийшли вони вклонитися

До твоєї могили,

зростало в мирній праці

. Ось ми прослухали чудову поезію про Івана Ганжу. Давайте спробуємо створити словесний портрет цього героя, використовуючи художні засоби. Яким уявляється вам Ганжа?

А зараз естафету дослідження переймають краєзнавці. Проведемо літературну карусель, використовуючи діалогічне мовлення.

Що таке літопис?

Чому літописи називали козацькими?

Яких літописців ви знаєте?

Події Пилявецької битви знайшли широке відображення у фольклорі. Чимало прислів’їв часів Визвольної війни, народжених на Пилявщині, зберегла до сьогодні народна пам’ять:

Поспитайте Ікву про гетьманську булаву.

Зазнали ляхи слави, як тікали з Пиляви.

Мали б ляхи золото, якби не Пилявське болото.

Козак недобитків бє, а лях з Ікви воду п’є.

Український народ звеличує подвиг українського козацтва та висміює ганебну втечу поляків в народних піснях та думах.( дума «Похід на Поділля, на Львів», дума «Корсунська перемога», пісня «Не дивуйтеся, добрії люди».

Наслідуючи усну народну творчість, яка щедро зберегла у своїх думах, піснях і переказах широкі перипетії мужньої боротьби українського народу за своє соціальне і національне визволення, до цієї теми дещо пізніше починають звертатися українські письменники. Події під Пилявою знайшли своє відображення в історичному романі М. Старицького «Богдан Хмельницький» та в п’єсі під цією ж назвою, які «постали на грунті серйозного вивчення історичної наукової літератури та документальних, архівних джерел – актів, літописів, мемуарів тощо»;в романах І.Нечуя- Левицького «Князь Єремія Вишневецький», Петра Панча «Гомоніла Україна», П. Загребельного «Я, Богдан».

Національно – визвольна війна висвітлюється також у драматичному творі Ю. Федьковича «Хмельницький», у п’єсах маловідомих авторів К. Ванченка – Писанецького, О. Цисся, Лю Череватенка. Маємо кілька історико-романтичеих поем на дану тематику і в творчості маловідомого і малодослідженого буковинського письменника Григорія Воробкевича, де відчувається джерельна основа літопису Григорія Грабянки.

Автор епопеї «Наш бій за Державність» окремо сьомим підпунктом виділяє бій за Пиляву, давшийому дещо емоційно піднесену назву «Хай буде славна в нас Пилява!».

До цієї теми зверталися В. Підпалий, С. Литвин, В. Романюк, М. Вінграновський, І. Чернецький та інші.

. Хто такий Ганжа?

У Пиляві є місце, яке називається Ганжівка з часів Визвольної війни. Близький соратник Б. Хмельницького і козацький ватажок Іван Ганжа брав участьу Пилявецькій битві 21 вересня 1648 року. У перший день битви декілька разів виїжджав на герці, але останній бій для нього був невдалим. Польський шляхтич помахом меча на скаку відрубав головуГанжі, але тіло Івана залишилось на коні і з мечем у піднятій руці перенесено на декількасот метрів від місця бою. Там поставлено пам’ятний знак.

Чим відрізняються топоніми «Пилявеччина», «Пилявщина», «Пилявківщина»?

Старосинявщина – це край козаччини. Не можна, живучи на такій славетній землі, не перейнятись звитягою, мужністю запорожців.

При Будинку культури створено ансамбль козаків, які подарують вам сьогодні пісню. То ж у цій залі прозвучить пісня, як спогад про героїчне минуле нашого народу, бо «незнищенний дух патріотів, бо

Кличе наша славна Пилява

Пам’ять про Ганжу не вмира».

(звучить козацька пісня)

Пилявецька битва (1648) — одна з найбільших битв Визвольної війни 1648-1657 рр. Відбулася в середині вересня 1648 р. поблизу містечка Пилявці (тепер с. Пилява Старосинявського р-ну Хмельницької обл.).

32 тисячі шляхетського «рушення» (ополчення) і 8 тисяч «кварцяних» королівських військ, до складу яких входили німецькі ландскнехти, а також озброєна обозна обслуга і шляхетські слуги (їх кількість перевищувала основну армію мало не вдвічі), вирушили в Україну в перших числах вересня 1648 р. в напрямку на Костянтинів — Пиляву проти українських головних військових сил. Польська армія мала більше ста гармат.

Після тривалих дебатів сейм доручив командування цією армією трьом магнатам: Домініку Заславському, Миколі Остророгу й Олександру Конєцпольському. Жоден з них не володів хистом полководця. Шляхта обрала їх тільки для компромісу між тими впливовими магнатськими угрупованнями, які неодмінно хотіли мати свого представника в командуванні діючої армії, незважаючи на те, чи він міг керувати воєнними операціями.

Богдан Хмельницький саркастично назвав нерішучого, поступливого, без власної думки сибарита Домініка Заславського, який особистий комфорт і вигоду ставив над усе, — «периною»; молодого, недосвідченого, гонористого й запального Олександра Конєцпольського, який не брав до уваги порад обізнаних у військових справах людей,- «дитиною»; а вченого Миколу Остророга, не дуже здатного до командування військами,- «латиною». До трьох верховних головнокомандувачів сейм прикомандирував ще 32 радника — «військових комісарів» з невизначеними повноваженнями.

Корсунські уроки нічому не навчили гонористу шляхту. Самовпевнені поляки зневажливо говорили, що їм навіть не треба орудувати зброєю, бо, щоб розбити «хлопів», вистачить і канчуків з нагаями.

Дізнавшись про виступ польської армії, Богдан Хмельницький на чолі 80-тисячного головного козацького війська вирушив на Пиляву.

До Пилявецької битви Б. Хмельницький заздалегідь і дуже ретельно готувався. У двох попередніх битвах — Жовтоводській і Корсунській — брали участь повстанські сили. На цей раз український гетьман оголосив і швидко провів (протягом першої половини липня) мобілізацію, в результаті якої в козацькому війську зібралося до 120 тисяч чоловік. Були реорганізовані існуючі реєстрові полки: Чигиринський, Корсунський, Канівський, Черкаський, Білоцерківський і Переяславський — та сформовані (також за територіальним принципом) нові полки: Чернігівський, Борзенський, Ніжинський, Ічнянський, Прилуцький, Лубенський, Миргородський, Фастівський, Уманський, Київський і Вінницький. (Ці полки, крім Ніжинського і Чернігівського, діяли на головному театрі війни під Пиляною).

Перед Пилявецькою битвою гетьман здійснив операцію прикриття авангардними групами великих військових з’єднань, зосередження і розташування головних сил української армії на полі битви.

Під командуванням полковника Кривоноса, маневруючи на Волині й Поділлі, ці козацькі з’єднання разом з численними селянськими загонами розгромили кількатисячні війська Яреми Вишневецького та інших магнатів, а також знищили польські залоги і оволоділи могутньою фортецею Бар, замками та ще деякими укріпленими містами (Полонним, Костянтиновим, Махнівкою), а потім приєдналися до української головної армії. Таким чином, Б. Хмельницький убезпечив свої головні сили від наскоків регіональних ворожих військ, зміг своєчасно розгорнути українське військо до бою.

Українська армія значно поступалася польській якістю озброєння і кількістю кінноти, однак переважала добірною піхотою і головне — бойовим духом, організованістю, дисципліною, загартованістю козаків і командного складу.

Козацький гетьман розташував своє військо у зручній для бою місцевості, далеко від річки, на рівнині. Табір укріпив шанцями і возами, поставивши їх у шість рядів. Щоб зблизитися.

противник мусив був пройти берегом Пиляви, яка розлилася від осінніх дощів. Нерівна, горбкувата місцевість, струмки, озера, осіння багнюка неминуче повинні були утруднити просування польських військ і спорудження ними табору та земляних укріплень. А з огляду на те, що однією з переваг польської армії була кіннота, стає зрозумілим: у цих умовах використати новною мірою свою перевагу вона не могла.

Польсько-шляхетське військо рухалось майже наосліп. Командування його не мало інформації ні нро сили та стан українського війська, ні про плани й задуми Б. Хмельницького. Польські роз’їзди, яків попередніх боях, не змогли дістати «язика» або зібрати хоч якісь відомості у місцевого населення. Люди не хотіли допомагати ворожій армії. А у повстанському війську розвідка була налагоджена добре.

Відповідно до своїх стратегічних і тактичних планів Б. Хмельницький дав змогу командувачам польськими військами, які нерозсудливо вирішили наступати попри складний рельєф місцевості, самим погіршити свої позиції.

Зранку 11 вересня польська армія підійшла до лівого берега річки Пиляви і стала навпроти табору Хмельницького. Два дні закладався просторий табір на незручній, пересіченій, заболоченій місцевості. Підступити до козаків поляки могли тільки через земляну греблю, що з’єднувала обидва береги річки. Хмельницький завчасно наказав виконати на греблі шанці.

Ще не встигли поляки розташуватися табором, як київський воєвода Тишкевич самовільно, без дозволу командування, наказав кільком сотням піхотинців і драгунів свого полку напасти на козацький загін із кількох десятків вояків, який охороняв греблю, і вибити їх із шанців. Але через півгодини козаки значним підрозділом контратакували й повернули греблю собі. Заславський послав на греблю декілька сотень драгунів і піхотний полк королівської гвардії з гарматами. Гребля знову опинилася в руках польського війська. Тоді козаки пішли в навальну атаку і, завдавши значних втрат супротивнику, здобули греблю. Але їх знову атакувала польська кіннота, яка переправилась за кілометрів десять нижче греблі. їй на підмогу було вислано 1200 піхотинців. Бій за греблю тривав цілий день і закінчився ввечері. Польська піхота й великі з’єднання кінноти захопили греблю і окоп біля неї. Козаки відступили до свого укріпленого табору. Б. Хмельницький припинив бій і наказав взяти греблю під гарматний приціл.

Зранку 12 вересня відбулися герці, тобто двобої. Козацький літописець Григорій Граб’янка описує їх: «Оти войска забавлялись токмо самоборством, где многие козаки з обозов своїх противу поляков на румаках добрих і в шатах при риштунках дорогих, в поляков добутих, отважно на самоборством виездячи, школу рицерскую в подивленій последній страх ляхом отправовали».

Козацька старшина вважала ознакою рицарської честі викликати ворога на герці, і вони часто практикувалися в перервах між великими битвами. Як правило, козак-сміливець або навіть загін козаків наближались до ворожого табору і закликали до герцю. Якщо ніхто не відгукувався, над противником глузували, звинувачуючи в боягузтві, нікчемності тощо.

Наприкінці дня 12 вересня до табору Хмельницького прибули союзники-татари — Кримська, Буджацька, Білгородська та Єдичкульська орди, загалом більше 100 тисяч вояків. Очолювали похід салтан-калга Крим-Гірей разом із Тугай-беєм та Кайбеєм. Білгородську орду привели Айтимир-мурза і Атлаєт-мурза. Буджацькій орді, яка прибула першою, Б. Хмельницький влаштував пишну зустріч, наказавши одягнутися в татарський одяг ще й кільком тисячам козаків. У такий спосіб український гетьман здійснював психологічний тиск на ворога, який намагався подолати козаків до прибуття татар. До пізньої ночі в козацькому таборі було чути гарматний і мушкетний салют.

Того ж 12 вересня увечері Хмельницький скликав у Пилявецькому замку козацьку раду, на яку запросили і татарських проводирів. Гетьман виділив частину своєї кінноти у розпорядження Максима Кривоноса. Татари за підтримкою козацької піхоти зранку 13 вересня повинні були форсувати річку нижче греблі і атакувати центр та лівий фланг поляків. На Максима Кривоноса, який мав взаємодіяти з татарською кіннотою на чолі з Атлан-мурзою. покладалося завдання в цей же час завдати удар по правому флангу і центру ворожих сил. У разі відступу ворога всім трьом — Максиму Кривоносу, Атлаєтмурзі й Айтимир-мурзі — доручалося зупинити його і забезпечити оточення головними силами української армії. Командирам козацьких полків доручалось, оволодівши за підтримкою артилерії греблею, переправитися через річку й атакувати ворога з фронту.

13 вересня почався наступ відповідно до розробленого Богданом Хмельницьким плану. Польська кіннота мляво, повільно й неорганізовано шикувалась у бойовий порядок. Оскільки глибокі балки і зустрічний вітер перешкоджали наступу, польське командування вирішило зачекати козаків і татар на більш-менш рівнинній місцевості. Але польські корогви з передової сторожі самостійно, без строю, вступили у безладний бій з татарською кіннотою. Орда швидко поглинула їх. Польські командувачі надсилали на допомогу окремі загони, але й ті гинули.

Козаки почали наступ на греблю, одночасно атакуючи піхоту, яка засіла в шанцях на березі. Атаку підтримували з табору козацькі гармати, ш;о безперестанку обстрілювали греблю, перешкоджаючи переправі ворожих підкріплень з протилежного берега. Після першого штурму Мазовецький полк утік з редуту. Сандомирський полк уперто захищався, однак і він не витримав натиску козаків. За першим редутом козаки захопили другий, відтіснили звідти польські кінні й піхотні частини, захопивши артилерію.

На греблі кіннота й драгуни змішалися. Вузька гребля не вміщала утікаючих, і вони тонули. Козацька піхота бойовими сокирами знищувала коней під польськими вершниками і добивала ворогів на греблі або тонила у воді. За кіннотою і драгунами почала тікати і ворожа піхота. Козаки оволоділи греблею і перейшли на лівий берег. Татарська кіннота вийшла на фланги і в тили супротивника. Козацьке військо під проводом Б. Хмельницького наполегливо продовжувало наступ, прагнучи взяти польський табір у кільце. Дезорганізація у польському війську досягла крайньої межі. Накази командирів не виконувалися. Начальники корогов під тим чи іншим приводом відмовлялися вести в бій свої загони. Майже половина польського війська взагалі втекла з поля бою. До ночі деякі корогви почали зникати таємно. Паніка охопила все польське військо.

Рада комісарів вирішила відступати не табором, а тільки кіннотою. Однак це був уже не відступ, а нестримна, панічна втеча. Піхотинці, обозні, слуги залишилися в таборі, де було кинуто кілька десятків тисяч прапорів, гармат, возів.

Першими потай від війська втекли головнокомандувачі, за ними — комісари й начальники корогов. Помітивши втечу командирів, кинулася навтьоки кіннота, залишаючи зброю і припаси. Охоплені жахом, польські кіннотники, щоб врятуватися, скидали один одного з коней та зіштовхували у воду на переправі через річку Случ. Від надмірного перевантаження міст через Случ біля Костянтинова проломився, значна частина воїнів загинула у воді.

«Страх і жах перед козацькими військами гнав утікачів»,— записав учасник битви — польський шляхтич. Вранці 16 вересня деякі з утікачів були вже у Львові. Серед них і головнокомандуювач Домінік Заславський. Другий польський командувач Конєцпольський сховався в Бродах, а третій — Остророг — в Олеську. Деякі спинилися тільки біля самої Вісли.

Наприкінці вересня армія Б. Хмельницького наблизилася до Львова.

Джерела та література

село в Старосинявському районі Хмельницької області (Україна)

Пи́лява — село в Україні, у Старосинявській селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області.

Церква в Пилявцях

Громада Старосинявська селищна громада

Телефонний код +380 3850

Середня висотанад рівнем моря 288 м

Адреса ради 31400, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Стара Синява, вул. І. Франка, 8

Пилява у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Пилява.